Крути: історичні паралелі.

За роки Незалежності тема бою під Крутами пережила дивовижні метаморфози в нашому суспільстві, як і багато інших знакових подій, постатей, процесів, про які за радянських часів заборонялося говорити взагалі. Спочатку це була героїчно-романтична тема, маловідома широкому загалу. Згодом її почали вивчати у школах і вищих навчальних закладах та вшановувати на державному рівні. З 2010 року ця тема стала «неактуальною» і майже зникла з навчальних програм разом з іншими подіями, що не вписувалися у контекст «спільної» з Росією історії. Відродження російського імперіалізму силовими, загарбницькими методами з 2014 року не залишає нам жодних ілюзій: «русскій мір» наступає на Україну, як і в далекому 1918 році!

Завдяки Інтернету і друкованим виданням інформація про бій під Крутами є доступною для всіх. У контексті українських національно-визвольних змагань 1917-1921 років подвиг молодих захисників нашої незалежності справедливо порівнюється з такими видатними епізодами у світовій історії, як оборона трьомастами спартанців Фермопільської гірської ущелини в 480 році до н.е. під час греко-перських війн, або захист кількома сотнями козаків-добровольців відступу армії Богдана Хмельницького під Берестечком 1651 року.

В книзі «Крути. Збірка у пам’ять Героїв Крут. Упорядники Осип і Надія Зінкевичі» (2008) наводиться наступна статистика:

«У бою під Крутами 29 січня 1918 р. брали участь чотири сотні (приблизно 600 юнаків) воїнів Першої Української юнацької (юнкерської) військової школи ім. Б.Хмельницького, 20 старшин і Перша Студентська сотня Січових Стрільців (приблизно 115 – 130 студентів), воїнами якої були студенти Університету Св. Володимира, Українського народного університету, учні Другої Української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства та інших середніх шкіл Києва.

В бою під Крутами загинуло 10 старшин і близько 250 юнаків Першої Української юнацької (юнкерської) військової школи ім. Б.Хмельницького, і близько 50 студентів обидвох українських київських університетів, учнів Другої Української гімназії та інших середніх шкіл.

19 березня 1918 р. на Аскольдовій могилі було поховано 28 (за іншими джерелами – 27) учасників бою під Крутами. Всіх інших, які загинули в бою, селяни поховали таємно у різних місцях, і їх не вдалося віднайти.» До речі, про це велелюдне поховання емоційно написав вірш «Пам’яті тридцяти» класик української поезії Павло Тичина.

Але хотілося би звернути увагу читачів на дивовижні паралелі, що вочевидь проглядаються між 1918-1921 і 2014-2016 роками: 1) в обох випадках політична еліта України була послаблена внутрінніми чварами, а частина її відкрито стала колаборантами; 2) в обох випадках нас спіткала зовнішня військова агресія з боку Росії; 3) і там, і там видатну роль відіграла патріотична молодь; 4) через майже сто років ми відроджуємо зруйновані зсередини Збройні Сили, правоохоронні та інші державні органи; 5) в обох випадках потужно застосовується проти України «ідеологічна зброя», системна пропаганда, в т.ч. на міжнародному рівні; 6) в обох випадках Україна «тяжіє» до Європи, але наші наміри енергійно блокує Росія, «втягує» у оновлений союз.

Взагалі, тотожностей можна знайти ще більше, але все це сучасна військова наука називає – «гібридна» війна з елементами соціально-економічного, військово-політичного, культурно-духовного та іншого тиску і впливу. Після таких геополітичних «сюрпризів» у ХХІ столітті ми повинні однозначно зберегти свою самобутність, соборність, суверенітет і незалежність, щоб не стати знову безправним придатком чужих імперій.

Пам’ятаймо героїв Крут, шануймо наших героїв АТО! Слава Україні!