Працелюбство - душа будь-якої справи

Просторе приміщення сільської тваринницької ферми. В чотири ряди стоїть велика рогата худоба, в різнобій (а інколи й синхронно) помахуючи кучерявими хвостами. Незвична тиша, чутно лише румигання і запах свіжоскошеної трави. Хоч би одна худобина мукнула, ні-ні… Невже машина часу перенесла нас в 1989-1990 роки, коли тваринницька галузь досягла піку свого розвитку?

На жаль, реформування економіки і перехід до ринкових відносин не дали очікуваних позитивних результатів. Немало важливу негативну роль зіграли і кризові явища, які відбувались протягом двох останніх десятиліть в нашій країні в аграрному секторі економіки. Все разом призвело до того, що такі слова як "контроль недоїння", "високі надої", "високопродуктивне стадо", "передова доярка", врешті, "корова" і "ферма" майже вийшли, принаймні, з нашого, журналістів району, вжитку. Тварини щезли в прохідних м’ясокомбінатів, тваринники стали безробітними, а ферми рознеслись-розпаювались. Все було б нічого, якби ще й люди перестали їсти м’ясо й молочні продукти. Хтось зауважить, а прилавки не збідніли. Й справді, все є, ще й як упаковане, любо-дорого подивитися, а от, коли скуштуєш - стільки тих "Е"- гаторів всяких одразу відчуєш, на язиці цілий завод хімзасобів, вже й яскрава обгортка не заохочує. Все частіше народ став поспішати на ринок до бабусь, тіток і молодих жіночок, для яких реалізувати власно вирощену молочну чи м’ясну продукцію – єдиний засіб заробітку на селі. Справедливості ради зазначу, вже й на селі добре "хімічать", годуючи тварин, особливо свиней, не буряками й картоплею, а хтозна чим. І тоді наше українське золото - сало вже не пахне, а смердить, не навернутись. Можна й селян зрозуміти – рік годувати порося - дороге задоволення, це не ганчір’я чи капці перепродувати.

Тваринництво завжди (в більшій-меншій кількості) залишалось в сільгоспгосподарстві Шури-Копіївської, яке нині має гучну назву ПАТ "Дружба-ВМ" і очолює його вже дванадцять років Валерій Миколайович Хворостовський. Всього ВРХ у Шурі-Копіївській - 435 голів, з них - 100 дійних корів. Є також 130 овець, 12 коней і 335 свиней. За розвиток тваринницької галузі в господарстві відповідає Сергій Володимирович Собко, головний зоотехнік, за освітою - ветеринар (а люди кажуть, що дуже висококласний спеціаліст):

- Основною галуззю в нашому господарстві є садівництво, яке займає 500 га земель. Ще 500 га - рослинництво. Кормова база у нас повністю своя. В 2012 році, коли ми почали відновлювати тваринницьку галузь, надій на корову склав 2800 літрів, в цьому році плануємо вийти з результатом 3500 літрів і, як ставить завдання наш керівник Валерій Миколайович, ми обов’язково зробимо з наших чорно- і червоно-рябих хвостатих красунь-п’ятитисячниць. Для цього постійно працюємо над збалансованими, науково-обгрунтованими добовими нормами кормів, ретельно слідкуємо за станом здоров’ям наших корів, нетелів, бо плануємо й далі розвивати галузь. Адже це, насамперед, робочі місця. На фермі нині працює дванадцять чоловік, середня заробітна плата складає від 4 тис.грн. до 4,8 тис.грн. Всі процеси на виробництві механізовані, молоко від корів по молокопроводу надходить прямо в холодильник, контакту з людьми немає. За рахунок жирності молокозавод приймає у нас продукт по 3 грн. 10 коп. Приміщення на 200 голів, де знаходиться худоба, просторі й чисті. В 2012 році ми відремонтували його, нині почали реконструкцію ще одного на 220 голів молодняка. Невдовзі будемо ремонтувати й третє приміщення.

Поки що тваринництво живе за рахунок садівництва, в 2012 вийшли "по нулях". Та, на мою думку, серйозні перспективи у нас є, й наступного року ми, дасть Бог, вдвічі збільшимо молочне стадо. Люди в Шурі-Копіївській роботящі й разом, я вірю, ми досягнемо гарних показників у роботі, - запевнив Сергій Володимирович.

- Варто додати, що підприємство постійно надає допомогу сільській раді у вирішенні злободенних проблем, сповна виконує взяті зобов’язання згідно соціальних угод і поверх них. Котел для дитсадка за 12 тис.грн. купило підприємство, дитячий майданчик за 20 тис. грн. - теж ПАТ "Дружба ВМ", і холодильник за три тис.грн., опалення і заміну вікон в школі - теж за його кошт. А згадаймо, завдяки кому Шура – Копіївська має газ! Шура-Копіївська, люди, які там живуть, ще раз нам довели, що опускати руки не варто, щоденною спільною працею громади долаються всі кризи, всі економічні негаразди й забезпечується розвиток.