День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Депортація кримських татар - насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини - з Криму. 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. Того дня до Середньої Азії з півострова був відправлений перший ешелон з кримських татарами.
Операція з депортації розпочалася о 4-й годині ранку 18 травня 1944 року, завершилася о 16 годині 20 травня. Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року.
Офіційною причиною депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, тому дії сталінської влади щодо насильницького виселення кримських татар з Криму були цілком злочинними, адже жоден народ, за всіма міжнародно-правовими нормами, не може і не повинен бути відповідальним та підлягати покаранню за дії, скоєні окремими представниками цього народу.
Кримським татарам давали від кількох хвилин до півгодини, щоби зібратися, потому вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, у наглухо зачинених товарних вагонах – до місць заслання – до Узбекистану та прилеглих районів Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області Росії. Усього депортували більше 190 тисяч людей.
Після депортації почалося перейменування кримськотатарських назв сіл, районів, міст: всього було перейменовано понад 1000 населених пунктів Криму. У 1945 році була скасована національно-територіальна автономія кримських татар - Кримська АРСР, а на її місці було утворено Кримську область, куди почалося масове організоване переселення слов'янського населення.
Новий радянський керівник Микита Хрущов взяв курс на десталінізацію. Однак вона не торкнулась кримських татар, оскільки директива, яка забороняла їхнє повернення, скасована не була. Кримські татари, на відміну від інших депортованих народів, були вимушені залишатися в Центральній Азії упродовж кількох десятиліть. Почався потужний національний рух кримських татар за повернення до Криму, підтриманий радянськими дисидентами і за кордоном, саме тому 1989 року Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму прийняв аналогічне рішення.
З 1989 року почалось масове повернення кримських татар до батьківщини, при цьому радянська влада ніяк не допомагала їхньому поверненню, не давала компенсацій за землі, які вони втратили також не відшкодувала депортованим збитки за втрачене майно і не провела судових процесів над особами, відповідальними за насильницьке переселення або причетними до нього.
Закон РРФСР від 26 квітня 1991 року «Про реабілітацію репресованих народів» визнав депортації народів у СРСР актом геноциду. Стаття 4 цього закону проголосила, що агітація, перешкоджаюча реабілітації репресованих народів, що піддалися наклепницьким нападкам, не допускається, а особи, які вчиняють такі дії, повинні притягуватися до відповідальності.
12 листопада 2015 Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
У цей день в Україні та світі вшановують пам'ять жертв депортації кримських татар, а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.
Пам’ятаймо!
