Національний Шевченківський день. Заповіти Великого Кобзаря
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.
В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Шевченка. Щорічно, 9 березня, в день народження поета, і 10 березня, в день його смерті в Україні проходять “Шевченківскі дні”.
Т.Г. Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. В особі Шевченка український народ ніби злив усі свої найкращі духовні сили, всю свою велич, обравши його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.
Думки, передані автором в його творах надзвичайно глибокі. Поет закликав повстати проти старого життя, старого громадського порядку, старих проблем. Це заклик насамперед будувати нову Україну, в якій не буде місця несправедливості, зрадництва, знущанням над простим людом. Все своє життя Шевченко найбільше хотів побачити український народ вільним, а саму Україну - незалежною. Тарас Шевченко закликає всіх українців жити у злагоді, разом відновити справедливість, разом обороняти свою рідну землю від зла. Шевченко вірить у свій народ, у його непереможну силу, у щасливе майбутнє України. Поет звертається до майбутніх поколінь, він ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім'ю народів Тарас Григорович називає великою і вільною. Мрії великого Кобзаря збулися. Україна стала вільною, незалежною державою, а Тарасова поезія відновлює моральні сили людей, змушує продовжувати боротьбу, тобто продовжувати жити.
