Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять
Афганістан… Уже 35 років у нашій свідомості прописане це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.
Афганська війна – пекло, крізь яке пройшли наші солдати і офіцери, виконуючи свій армійський обов’язок. Тисячі українських родин втратили рідних, пам’ять про яких назавжди у наших серцях…
15 лютого ми відзначаємо скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Саме 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив назавжди пекельну землю Афганістану, де протягом 10 років палахкотіла справжня війна. Неоголошена, безглузда, страшна.
Сьогодні, разом із учасниками бойових дій на територіях інших держав, керівництво районної військової адміністрації, районної та міської рад поклали квіти на Алеї афганців в парку «Пам'ять» в м.Тульчин та до пам’ятника «Борцям за незалежність України».
Відвідали могили тульчинців – Подоляна Олександра Вікторовича, Степанюка Олега Костянтиновича та Андріїшина Ігоря Івановича, які загинули в Афганістані та хвилиною скорботного мовчання вшанували їх світлу пам'ять.
Закінчилася десятилітня, ніким і нікому не оголошена, трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.
Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруться у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.
