230-та річниця Тульчинського храму Успіння Пресвятої Богородиці

Родзинка Подільської землі, ошатна окраса Тульчина, пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, яка входить у туристичні маршрути не лише міста, але і багатьох туристичних фірм нашої держави, святкує свій день народження.

Краєзнавець і працівник культури Людмила Щербань повідомляє:

У Тульчині, що на Вінниччині, знаходиться рідкісна за своєю історією Успінська православна церква, якій виповниться 230 років. На Поділлі існує багато древніх та архітектурно-особливих храмів. Та саме цей храм претендує на свою винятковість та автентичність. Перша письмова згадка, що збереглася до наших днів про церкву Успіння Пресвятої Богородиці, датована 1730 роком. У народі церква мала назву «Замкової». Та під час пожежі вона згоріла, а натомість у 1773 році було споруджено тимчасову каплицю.

Будівництво храму розпочалося на кошти графа Потоцького 14 грудня 1786 року освяченням та закладкою каменів із фундаменту «Замкової» церкви у присутності тогочасного власника міста – Станіслава Щенсного Потоцького та священика Павла Голубовського. Власне, перший камінь у фундамент граф поклав особисто.

Церква побудована в класичному стилі, цегляна, хрещата у плані (висота – 22 м, ширина – 11 м), одноглава (барабан і верх одноглаві). До східної частини з обох боків прибудовані вузькі бічні приміщення. Престол один – на честь Успіння Божої Матері (до слова: 28 серпня – храмове свято Успіння Пресвятої Богородиці з благодійною трапезою). Навколо церкви є кам’яна огорожа на кам’яному фундаменті, що датується 1872 роком. Згодом було споруджено і дзвіницю (висота – 19 м, ширина – 6 м), яка розташована на місці колишньої дерев’яної каплиці, з північної сторони від храму. Дзвіниця вирізняється струнким силуетом, цегляна, двоярусна. Огорожа і дзвіниця чудово збережені та доглянуті.

У 1789 році на радість усім православним відбулося довгоочікуване відкриття і освячення храму Успіння Пресвятої Богородиці, а 17 квітня 1798 року тут були повінчані Софія Вітт із Станіславом Потоцьким, який на той час прийняв православну віру. Шлюбну службу проводив протоієрей Павло Голубовський у присутності найближчих друзів подружжя та католицького священика.

Детальніше варто зупинитися на персоні Софії Потоцької, яка після смерті Станіслава (1805) стала вести набожний і досить аскетичний спосіб життя, займалася благодійністю. Так, у 1811 році в нашому місті сталася жахлива пожежа – багато мешканців залишилися без даху над головою, адже згоріло близько 600 будинків. Люди перебували у відчаї. Постраждав і Успінський храм. Софія допомагала місту з усією широтою душі – роздавала погорільцям гроші, продукти харчування та ліки, особисто спостерігала за доставкою будівельних матеріалів.

З плином часу Церква Успіння Пресвятої Богородиці відіграє важливу роль у її житті – саме сюди, в оточенні своїх дітей, Софія приходить на богослужіння, намагається подати приклад, щоб діти зростали з Богом у серці. У різний час із Софією Потоцькою на богослужіннях у храмі були присутніми фельдмаршал Олександр Суворов та багато інших царських високо посадовців. У храмі на урочистих відправах бував український письменник Іван Котляревський. Засновник Південного товариства декабристів Павло Пестель приводив на богослужіння солдатів В’ятського полку, виховуючи у них віру і патріотизм. В Тульчині була розквартирована протягом кількох десятиліть 2-га Південно-Західна армія. Так, у 1820-х роках в ній служили офіцери, майбутні члени Південного таємного товариства. Звичайно, вони були постійними учасниками богослужінь у храмі.

Із архівних документів достеменно відомо, що будівельником храму був вищезгаданий священик Павло Голубовський. Про нього зберігся лист від 1820 року тогочасного власника містечка Мечислава Потоцького (сина Станіслава) на ім’я Подільської Духовної Консисторії. У листі граф просить щоб замість Павла Голубовського, який прослужив 50 років добросовісно та у мирі з усіма, багато працював при будівництві, призначити священиком його зятя - Олександра Юркевича (цей лист було передано у 1893 році в Подільське Єпархальне сховище). Історичні записи донесли до нас імена настоятелів храму в ХIХ ст.: прот. Олександр Юркевич, прот. Іоан Якубович, прот.Іосиф Томашевський, прот. Григорій Звенигородський, прот. Єфрем Вітебський, прот. Іоаким Грипачевський, прот. Іоан Коханвський, прот. Дмитро Нікольський, прот. Павло Савлучинський, прот. Федір Добржанський, прот. Олексій Оппоков. Слід зазначити, що у минулі століття домінуюча освітня роль належала саме церквам, не винятком є і наша – за історичними даними при церкві було дві школи: одна поблизу церкви – церковно-прихідська відкрита у 1887 році прот. Павлом Савлучинським. Це був високоосвічений чоловік, законовчитель, інспектор класів та голова Ради Тульчинського єпархіального училища, кандидат богослов’я. Школа була відкрита на кошти колезького секретаря Тимофія Мизевського. А друга - школа грамоти була відкрита у 1896 році у передмісті Тульчина в селі Мазурівка (яка відносилась до парафії Успенської церкви). У відкритті школи грамоти парафіяни завдячують прот. Федору Добржанському – викладачу Тульчинського духовного училища, кандидату богослов’я. Характерно, що декілька священнослужителів храму: прот. Кохановський, прот. Дмитро Нікольський, прот. Павло Славучинський були викладачами єпархіального училища. В ближчий до нас час в храмі проводили послух: прот. Іван Красносельський, прот. Дмитро Рижковський. прот. Михайло Свецинський, прот. Георгій Бичковський, прот. Петро Смагло. У різний час храм відвідували видатні історичні постаті, монархи держав, генерали та командувачі арміями, художники, композитори, письменники та поети; серед яких класик української літератури Іван Котляревський, друг Тараса Шевченка – художник Іван Сошенко, який розписав церкву Покрови Богородиці у с. Нестерварка, поет Олександр Пушкін. Подільський соловейко, автор всесвітньо відомого «Щедрика», що вилетів із нашого міста - Микола Леонтович, робив обробки духовних піснеспівів і був прихожанином цього храму, а його хорові твори виконуються на церковних службах і сьогодні.

Щороку силами парафіян проводяться роботи по благоустрою храму та прилеглої території. На церковному подвір’ї знаходиться будівля недільної школи. З 1987 року по даний час настоятелем Свято-Успінської церкви є прот. Григорій Курдій.