Оподаткування нерухості відбуватиметься за новими нормами
Дата: 23.06.2015 08:59
Кількість переглядів: 317
До 1 липняцього року тульчинці отримають платіжки з податку на нерухомість за 2014 рік. За кожен зайвий метр доведеться заплатити 12,18 грн – 1% від мінімальної зарплати на початок цього року. З наступного року вже буде в межах 2%.
Не оподатковуються квартири до 60 квадратних метрів та будинки до 120 "квадратів". Якщо ж у власності є і будинок, і квартира, то загальна пільгова площа – 180 кв. м. Житло більшої площі вважається вже розкішшю і за "зайві" метрии слід платити.
Водночас при нарахуванні податку за перший квартал 2014-го братиметься до увагили нежитлова площа, а за наступні дев'ять місяців минулого року – оподатковуватиметься вже загальна площа.
Приклад розрахунку податку на нерухомість за 2014 рік (який українці сплачуватимуть у 2015-му):
Скажімо, у фізичної особи у власності перебуває будинок, житлова площаякого 123 кв. м, а загальна – 220 кв. м. Пільга зі сплати податку поширюється на 120 кв. м, а ставка податку встановлена в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року – 12,18 грн.
Приклад розрахункуподатку за І квартал 2014 року: (123 кв. м – 120 кв. м) х 12,18 грн / 12 міс. х 3 міс. = 9,14 грн.
Приклад розрахунку податку за ІІ-ІV квартали 2014 року: (220 кв. м – 120 кв. м) х 12,18 грн / 12 міс. х 9 міс. = 913,5 грн.За 2014 рік загальна сума податку складає 922,64 грн (9,14 грн + 913,5 грн).
Тобто, до 1 липня 2015 року фізичнійособі буде надіслано податкове повідомлення-рішення про сплату податку у сумі 922,64 грн за минулийрік, яку необхідно сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Однак, не все майно українців занесене до електронної бази держреєстру. Тому якщо ви неотримали платіжку, не варто радіти. Потрібно самостійно внести свої дані до реєстру. Інакше згодом можна отриматидуже великий платіж за весь час, адже дані кожного українця так чи інакше будуть внесені до електронної бази.
Оподаткування не поширюється на:
– житлову нерухомість, яка непридатна для проживання, в тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
– об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їхніх підприємств.
Одночасно існуючі норми доповнено тим, що сільські, селищні, міські ради можуть:
– збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування;
– встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів;
– встановлювати ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (загальна норма в законі. Ставка на 2015 рік становить 1%).
Слід звернути увагу, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищуєп'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їхніми власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькійдіяльності).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Під об’єктами житлової нерухомості відтепер розуміють будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Будівлі, віднесені до житлового фонду, Податковий кодекс поділяє на такі типи:
1. Житловий будинок — будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного в ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу — житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
2. Прибудова до житлового будинку — частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну.
3. Квартира — ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного проживання.
4. Котедж — одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою.
5. Кімнати в багатосімейних (комунальних) квартирах — ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Садовим будинком вважають будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків, а дачним будинком — житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Усі інші будівлі, приміщення, які не віднесені відповідно до житлового фонду, вважають об’єктами нежитлової нерухомості. Наприклад, до таких відносять: готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори та будинки відпочинку, будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки, склади.
Детальні роз’яснення та допомогу платники можуть отримати у центрі обслуговування платників (ЦОП).