Поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів часів Великої Вітчизняної війни

Під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років на території Вінницької області, як і по всій Україні, проходили важкі бої.

Іще в ході війни по мірі звільнення тимчасово окупованих міст і сіл, проводилися роботи по розмінуванню. Бійці-сапери та мінери знешкоджували велику кількість різних боєприпасів і очистили від них територію України. Але окремі вибухонебезпечні предмети ще можна знайти на берегах водоймищ, в ярах, лісах та інших місцях в період весняних паводків, дощів, при виконанні польових та будівельних робіт. Випадково знайшовши вибухонебезпечні предмети, деякі громадяни, особливо діти, торкаються до них, а інколи роблять спробу розібрати їх, палять на багаттях, б’ють, кидають, в результаті чого виникають нещасні випадки.

Тому необхідно, щоб все населення, особливо діти, мали чітке уявлення про грізну силу, що зберігається у вибухонебезпечних предметах, і чітко знали правила поведінки при їх знаходженні.

Вибухонебезпечні предмети

Всі боєприпаси (артилерійські міни, снаряди, реактивні та інженерні міни, авіабомби, ручні гранати та інше) споряджаються вибуховими речовинами і можуть вибухнути від удару, тертя, струсу та при іншому механічному або тепловому впливі.

Варто пам’ятати, що зовнішній вигляд боєприпасів від тривалого перебування їх в грунті сильно змінюється: вони деформуються, покриваються іржею. Тому при виявленні незнайомих предметів їх не треба торкатися, тому що вони можуть бути вибухонебезпечними.

визначити місце знахідки небезпечних предметів;

виставити тимчасову охорону, огорожу (захищення) або пам’ятну віху;

довести до присутніх, що торкатися до них забороняється, так як це загрожує життю;

негайно сповістити в місцеві органи влади, міліцію про знахідку;

до прибуття працівників міліції взяти місце і предмет під нагляд;

не допускати на місце знахідки інших людей, особливо дітей.

визначити місце знахідки;

не торкатися знахідок самому і не дозволяти іншим;

про знайдені предмети негайно сповістити дорослих (батьків, в школу, в міліцію, найближчу установу);

запам’ятати дорогу до того місця, де була виявлена знахідка і поставити пам’ятну віху.