Позбавлення спадкоємця права на спадкування
Дата: 12.08.2019 16:52
Кількість переглядів: 345
ВІДДІЛ ТУЛЬЧИНСЬКЕ БЮРО ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ІНФОРМУЄ
Усі категорії спадкоємців, включаючи тих, що мають право на обов’язкову частку у спадщині та осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ можуть бути усунені від права на спадкування.
Це передбачено зокрема статтею 1224 Цивільного Кодексу України.
Так, частинами 1-4 цієї статті визначено, що до осіб, які не мають права на спадкування, відносять осіб:
-
які умисно позбавили життя спадкодавця чи можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (за винятком коли обізнаний про це спадкодавець вирішив призначити таку особу спадкоємцем за заповітом);
-
які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести зміни або його скасувати для виникнення права на спадкування у них самих чи в інших осіб або для збільшення частки у спадщині;
-
у разі позбавлення батьківських прав;
-
при ухиленні від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
-
особи у разі недійсності їх шлюбу.
Згідно з частиною 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Маючи такі положення в українському законодавстві, досить частими є випадки звернення до суду осіб з вимогами про усунення спадкоємців від права на спадкування. Однак, заради справедливості варто зазначити, що зазначені вимоги суди не часто задовольняють, через їх недоведеність.
Виникає питання – в якому випадку суд може задовольнити подібний позов?
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 6 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
У своїх постановах Верховний суд неодноразово зазначав, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин:
- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;
- перебування спадкодавця в безпорадному стані;
- потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
При цьому, за позицією Верховного суду, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
А ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Також Верховний суд зазначає, що правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги:
- при можливості її надання спадкодавцю;
- який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу;
- існує потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги - 0-800-213-103, за яким кожен може отримати необхідну інформацію щодо надання правової допомоги.
