Правова допомога щодо оскарження заповіту

Працівники відділу «Тульчинське бюро правової допомоги» надають громадянам консультацію з наступних питань: Які існують причини та підстави для визнання заповіту недійсним? Чи можливо оскаржити заповіт після смерті заповідача? Які ризики оскарження заповіту на квартиру, будинок або інше майно?

Оскарження заповіту можливе при наявності передбачених законом підстав його недійсності. Ризики результативного оскарження заповіту мінімальні, якщо під час його укладення були дотримані всі передбачені законодавством вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.1257 Цивільного кодексу України заповіт може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З огляду на ст.ст. 225, 231 ЦК України це може полягати в тому, що:

1) заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (для встановлення такого психічного стану особи в момент складання нею заповіту необхідне призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, при цьому відповідний висновок експерта є важливим доказом, проте не тягне за собою «автоматичного» визнання заповіту недійсним, оскільки таке рішення приймає суд, який враховує всі наявні докази в сукупності);

2) заповіт складено особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.

Недійсним може бути визнаний як весь заповіт, так і його частина (окреме розпорядження), при цьому недійсність окремого розпорядження з заповіту не тягне за собою недійсності іншої його частини.

Також законом передбачені окремі випадки, коли заповіт є нікчемним. Такий заповіт не створює юридичних наслідків, не підлягає виконанню і визнання його судом недійсним не вимагається, тобто немає необхідності оскаржувати такий заповіт в суді, оскільки він є недійсним в силу прямої вказівки на це в законі.

Відповідно до ч.1 ст.1257 Цивільного кодексу України заповіт є нікчемним, якщо він:

1) складений особою, яка не мала на це права: наприклад, людиною, яка була визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною у зв’язку з психічним розладом чи зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо; малолітньою чи неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність); представником від імені заповідача;

2) складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення: наприклад, не підписаний заповіт, заповіт без зазначення місця та часу його складання, усний або не посвідчений нотаріусом чи іншою уповноваженою законом особою заповіт.

Окремо доцільно зазначити, що складення заповіту на користь «іншої людини» (особи, яка не є родичем померлого), саме по собі не є підставою для його визнання недійсним. Можливість призначати своїми спадкоємцями будь-кого, в тому числі осіб, які не є членами сім’ї або родичами, прямо передбачена законом (ч.1 ст.1235 ЦК України).

Враховуючи, що юридичні наслідки заповіту настають лише після смерті заповідача (особи, яка склала заповіт), його можна оскаржити лише після смерті останнього. Тобто оскарження заповіту до моменту смерті особи, яка його склала, є неможливим.

Також, відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України оскарження заповіту можливе протягом загального строку позовної давності, тобто протягом 3-х років з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для певних випадків, законом передбачено правила переривання, зупинення та неврахування цього строку.

Розгляд питання про оскарження заповіту та прийняття рішення про визнання його недійсним відноситься виключно до компетенції суду.

Отже, у разі відповідної необхідності треба звертатися з позовною заявою про визнання заповіту недійсним до суду. Якщо позов пред’являється до фізичної особи – позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання або перебування такої особи (відповідача); якщо позов стосується нерухомого спадкового майна (наприклад, квартири, будинку, земельної ділянки) – до суду за місцезнаходженням цього майна або його основної частини.

Згідно з ч.2 ст.1257 Цивільного кодексу України заповіт може бути оскаржений і визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи. Законом прямо не визначено, хто відноситься до цієї категорії, проте згідно з судовою практикою заінтересованою особою може визнаватися виключно особа, спадкові права якої порушені у зв'язку із вчиненням заповіту, а саме: спадкоємець за законом (діти померлої особи, її чоловік чи дружина, батьки, інші родичі, передбачені законом), спадкоємець за іншим заповітом (будь-яка особа, яка була визначена спадкоємцем в інших заповітах), відказоодержувач (особа, на користь якої здійснено заповідальний відказ).

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування (тобто відповідно до заповіту не мав би отримати спадок), набуває право на спадкування за законом на загальних підставах. Іншими словами недійсний заповіт не має юридичної сили і спадкування відбувається за правилами, які діють при відсутності заповіту.

За відповідними консультаціями з питань оскарження заповіту громадяни можуть звертатися до відділу Тульчинське бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 47; тел. (04335) 2-10-63; 0961756236.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги - 0-800-213-103, за яким кожен може отримати необхідну інформацію щодо надання правової допомоги.