В Орлівці лісівники області вшанували пам’ять і ювілей відомого земляка і керівника

12 вересня 2019 року в с. Орлівка Копіївської сільської ради керівники і працівники лісомисливської галузі Вінниччини вшанували світлу пам’ять свого колишнього керівника, Заслуженого лісівника України, Твердохліба Павла Тимофійовича (1929 – 2012), який народився і похований у рідному селі. В цей день виповнилося 90 років з Дня народження нашого відомого земляка, що прожив велике, трудове, насичене подіями життя.

Начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Бондар, перший заступник цього управління Віктор Діденко, директор ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» Михайло Дан, перший заступник голови райдержадміністрації Олег Боровський, керівник апарату райдержадміністрації, депутат районної ради Тетяна Найда, Копіївський сільський голова Олена Чорна, директори лісових господарств Вінниччини, працівники Тульчинського лісомисливського господарства, Орлівського лісництва поклали квіти до пам’ятного знаку на честь Твердохліба П.Т., навколо якого висаджений дубовий гай, а також до могили земляка.

У лісівників Вінниччини особливе ставлення до ветеранів лісового господарства, які Подільському лісу віддали свою життєву енергію, своє життя! Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Бондар А.О. твердо переконаний, що постійна увага до ветеранів, збереження пам’яті про лісівників минулих років – святий обов’язок лісівників сьогодення!

В когорті легендарних лісівників України і Вінниччини гідне місце займає Твердохліб Павло Тимофійович – Заслужений лісовод Української РСР, нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями «За доблесний труд», «Ветеран труда», ювілейними медалями з нагоди Перемоги у Другій світовій війні. Павло Тимофійович залишив після себе добру пам’ять – могутні подільські ліси, згуртовану команду лісівників - професіоналів високого класу. Бо тільки на практичній роботі віддав лісу майже 50 років. Ніколи не залишався осторонь вирішення лісогосподарських питань і тоді, коли у 1991 р. вийшов на заслужений відпочинок.

У свій час він закінчив Малинський лісотехнічний технікум, Львівський лісотехнічний інститут. Інженер – технолог. У 1949 – 1951 роках – технік-технолог КПП Будтресту № 2 у Ленінградській області. З 1951 року до 1954 року проходив дійсну військову строкову службу. У 1954 - 1963 роках – на різних посадах в Тульчинському ліспромгоспі № 12 тресту «Київлісзаг»: інженера лісосічного фонду, товарознавця, начальника дільниці, техкерівника дільниці, майстра першої категорії, економіста. З 1963 до 1968 року – на партійній роботі, з 1968 року до 1991 року – начальник обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, генеральний директор обласного виробничого лісогосподарського об’єднання «Вінницяліс».

Під керівництвом Павла Тимофійовича відбулося значне підвищення продуктивності лісів, покращився їх санітарний стан, істотно збільшилася площа технічно цінних лісових насаджень. Проведено велику роботу з будівництва лісових розсадників, з впровадженням комплексної механізації робіт для вирощування посадкового матеріалу. Введено в експлуатацію 5 лісовиробничих комплексів, збудовано 10 нових і реконструйовано 11 цехів деревопереробки. На сто відсотків було укомплектовано склад директорів і головних спеціалістів.

Павло Тимофійович був по-справжньому мудрою і скромною людиною, великим оптимістом, життєлюбом, шанувальником народного гумору. Це – особлива людина, яка бачила війну, людина, яка вижила, завдячуючи важкій праці. Він розумів людину праці, знав досконало життя кожного лісівника: від лісника чи водія – до міністра чи іншого посадовця. Ніколи не хворів на «зіркову хворобу». Його ніколи не підводило почуття такту, гумору. Він пішов від нас, щоб завжди бути з нами в наших серцях, думках, діях, вчинках, в нових лісах!