Відділ Тульчинське бюро правової допомоги інформує, що 7 січня набув чинності Закон України № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству"

Закон містить визначення "домашнє насильство" як умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство по відношенню до нинішнього або колишнього чоловіка або іншого родича, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілого.

За вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, каратимуть штрафом від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративним арештом на строк до семи діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вищезазначених порушень, передбачатимуть штраф від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

До повнолітнього, який здійснив домашнє насильство, разом із покаранням на строк до 3 місяців або довше можуть застосувати такі заходи:

- заборона перебувати вдома у потерпілого;
- обмеження спілкування з дитиною, якщо насильство було направлено проти неї або скоєне в її присутності;
- заборона наближатися до будинку, роботи або інших місць, де часто буває потерпілий;
- заборона контактувати з потерпілим, у тому числі, за допомогою месенджерів або інших людей;
- направлення на програму для кривдників.

Умисне невиконання обмежувальних заходів, або умисне ухилення від програми для кривдників караються арештом до півроку або обмеженням волі до 2 років.