Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» - питання та відповіді

Закон “Про добровільне об'єднання територіальних громад” регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ та міст. На виконання цього Закону є Методика формування спроможних територіальних громад, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 214 від 8 квітня 2015 року. На виконання Постанови розроблено перспективний план об'єднання територіальних громад. Це лише план, а не обов'язок сільських чи селищних рад. Він в подальшому затверджується на сесії обласної ради. Формування перспективного плану і його затвердження не призводить до автоматичного об’єднання громад - це проектна модель ефективної організації органів місцевого самоврядування на місцях.

Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) конституційності та законності;

2) добровільності;

3) економічної ефективності;

4) державної підтримки;

5) повсюдності місцевого самоврядування;

6) прозорості та відкритості;

7) відповідальності.

Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:

1. У складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування.

2. Територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися;

3. Об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;

4. При прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади.

5. Якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання.

Норми Закону про добровільне об’єднання територіальних громад містять такі етапи цього процесу:

1. Пропозиція про об’єднання територіальних громад – ініціаторами можуть виступати сільський, селищний, міський голова; не менше третини депутатів відповідної ради; члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; органи самоорганізації населення відповідної території.

2. Прийняття рішень про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад відповідними радами територіальних громад.

3. Утворення спільної робочої групи, яка готує проекти відповідних рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад. Саме утворення цієї групи є початком процедури добровільного об’єднання територіальних громад

4. Ухвалення проекту рішення про добровільне об’єднання відповідними радами.

5. Надання відповідною обласною державною адміністрацією, Радою міністрів АРК висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.

6. Після отримання позитивного висновку, відповідні ради приймають рішення про добровільне об’єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об’єднання територіальних громад.

7. Після прийняття рішення про добровільне об’єднання або за результатами місцевого референдуму відповідний голова територіальної громади звертається з поданням до Верховної Ради АРК, обласної ради про утворення об’єднаної територіальної громади, яка протягом 30 днів приймає відповідне рішення.

Яким чином будуть здійснюватись повноваження органами місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад?

Внаслідок здійснення об’єднання територіальних громад припиняються повноваження органів місцевого самоврядування, сільського, селищного, міського голови територіальних громад, що об’єдналися. Зокрема, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада одночасно з прийняттям рішення про утворення об’єднаної територіальної громади призначає перші місцеві вибори депутатів сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади та відповідно сільського, селищного, міського голови.

Законом передбачається надання державою субвенцій об’єднаним територіальним громадам для формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади.

Положення Закону спрямовані на отримання позитивних результатів, що полягають в економії бюджетних видатків на утримання органів управління. Водночас виникає питання витрат на здійснення реорганізації територіальних громад, субвенцій, які мають надаватися державою на розвиток таких громад після об’єднання. Тобто, у кожному конкретному випадку доцільність об’єднання територіальних громад повинна оцінюватися саме залежно від економічної вигоди, яка може бути досягнута внаслідок такого об’єднання та думки громадськості.

Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об’єднаної територіальної громади. Важливо, що при цьому Закон встановлює, що добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості. Також встановлюється, що найменування об’єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

Адміністративний центр обов'язково повинен мати школу І-ІІІ ступенів, ФАП, фінансовий ресурс, а держава залишає за собою обов'язок фінансувати медицину і освіту. Ні школи, ні ФАПи ніхто закривати не буде. Взагалі всі рішення будуть прийматися лише громадою.

Після об'єднання громад за отриманням послуг не доведеться їхати аж в адміністративний центр, як думає дехто. За законом, якість життя громади після об'єднання не може бути нижчою, ніж була, навпаки — потенційно вищою.

В основі Закону закладено дві принципові позиції: розписано чіткий механізм об’єднання територіальних громад і найважливіше – у ст. 4 передбачено, що таке добровільне об’єднання територіальних громад можливе лише, коли буде дотримана ключова умова – якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання. Це означає, що на сьогоднішній день необхідно акцентувати увагу перш за все на те, як забезпечити цю якість і доступність публічних послуг, як зробити, щоб люди мали можливість звернутись до нотаріуса, оформити спадщину, вирішити земельні питання, забезпечити якість освітніх послуг чи послуг охорони здоров’я тощо.

Об’єднання не повинні перетворитись у фасадні утворення штучних "громад", не стати панацеєю – мусимо всіх об’єднати, а коли добровільно не захочуть, то ми їх через перспективні плани все одно зведемо в одне ціле.

Для того, щоб розпочались реальні процеси добровільного, а не штучного об’єднання, необхідно вирішити ряд концептуальних питань застосування відповідного закону.

Однією із умов об’єднання є "якість та доступність публічних послуг", яка не може бути нижчою, ніж до об’єднання.

Методика формування спроможних територіальних громад визначає потенційні адміністративні центри. Зрозуміло, що це є в першу чергу районні центри і міста обласного значення. Визначається також зона доступності — 20 кілометрів. Адже мають враховуватися етнічні, географічні, транспортні, фінансові умови. Важливо, наскільки майбутня громада може бути платоспроможною: навіщо створювати громаду, яка не буде фінансово незалежною?

У разі об'єднання територіальні громади прирівнюються до міста обласного значення і будуть фінансуватись напряму з Києва, минаючи область та район. Вже внесені зміни в Бюджетний кодекс, укрупнені громади отримують 60 % прибуткового податку, 100 % єдиного податку, 100 % податку на нерухомість, тобто вони матимуть серйозні фінансові важелі.