Звернення Президента щодо проекту змін до Конституції

Розгляд у Верховній Раді проекту змін до Конституції в частині децентралізації вилився в дискусію про головну проблему, яка найбільше непокоїть всіх нас – питання війни та миру. Ця дискусія виявилася настільки гарячою, що потребує спокійного аналізу і уважної розстановки всіх крапок над «і».

Окремі фракції, яких я вважав і продовжую вважати своїми партнерами, зненацька атакували мій мирний план. План, який нашими європейськими та американськими друзями та партнерами визнаний як безальтернативний варіант повернення окупованих районів Донбасу під український суверенітет – виключно політико-дипломатичним шляхом.

Каменем спотикання стала норма, яка міститься в перехідних положеннях Конституції. А саме - речення, в якому згадується закон про специфічний порядок здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини.

Цей закон депутати вже ухвалювали двічі. Спочатку його прийняла попередня Верховна Рада. Потім - удосконалила теперішня. Вступити в силу такий закон може лише після виконання цілої низки попередніх умов. Ці умови включають і роззброєння бойовиків, і виведення російських військ, і відновлення нашого контролю над всією лінією українсько-російського кордону, і проведення чесних, вільних та демократичних місцевих виборів.

Хіба це не те, чого ми прагнемо?

Ані в Законі, ані в проекті змін до Конституції нема й бути не може ніякого особливого статусу для тих районів. І словом не йдеться про особливий статус для Донбасу. Натомість, і на Донбасі, і в усіх регіонах України місцеві громади отримають значно більше повноважень і можливостей. Напевно, саме тому 288 народних депутатів підтримали направлення проекту на розгляд Конституційного суду.

Відтак, реформу з децентралізації і зміни до Конституції підтримали більшість політичних сил Українського Парламенту. Так само - представники місцевого самоврядування, голови та депутати обласних та місцевих рад, Венеціанська комісія.

Наші союзники в Європі, США, Канаді отримали вагоме підтвердження, що Україна дотримується своїх міжнародних зобов’язань в рамках мирного плану. І висловили готовність поглиблювати санкції проти Росії, посилювати тиск на Кремль у разі, якщо Москва вдасться до ескалації конфлікту.

Проти ж змін ополчилися Росія та її маріонетки з так званих ДНР та ЛНР. І це вже само собою свідчить про те, що ми з вами на правильному шляху.

І це має зняти всі побоювання тих фракцій Українського Парламенту, які приєдналися до гурту критиків змін до Конституції. Докладу всіх зусиль, щоб до остаточного голосування за зміни восени переконати цих депутатів підтримати їх.

Бо що означав би провал цієї реформи? Перше – це кінець міжнародної коаліції на підтримку України. Після того - очевидна ескалація насильства на Донбасі, в якій ми з агресором залишилися би сам-на-сам.

Лише на мить уявіть собі, як би розвивалися події в Україні, якби не міжнародна коаліція на нашу підтримку, якби не ізоляція Росії та ефективні санкції проти неї. Відтак вся світова дипломатія допомагає славному українському воїнству тримати оборону від ворога на східних рубежах у нашій Вітчизняній війні за незалежність.

Міцно тримаючи зброю в руках, відчуваємо підтримку широкої міжнародної проукраїнської коаліції. І я нікому всередині країни не дозволю зруйнувати цей союз і позбавити нас такої переваги! А така спроба цього тижня, на жаль, мала місце, і, як це не прикро, не будь-де, а в стінах Українського Парламенту.

Звісно, наше прагнення до миру не тотожне пацифізму. Наступного року ми збільшимо військові асигнування. Вже цього тижня Верховна Рада ще на 5 млрд збільшила військовий бюджет. Ми продовжимо зміцнювати армію; пришвидшимо її озброєння і переоснащення новітніми зразками зброї та військової техніки.

Ми не лише вистояли в цій нерівній боротьбі. Ми зміцнилися настільки, що для супротивника стала надто очевидною дуже висока ціна, якою може обернутися пряме вторгнення. Тому замість атаки з фронту Україну прагнуть і мріють підірвати зсередини, в глибокому тилу.

Наше з вами завдання не лише збудувати непробивні фортифікації на лінії зіткнення, але й вжити заходів із недопущення будь-якої внутрішньої дестабілізації, яка б зробила нас легкою здобиччю ворога. А такі спроби ви бачите, вони отримують неабиякий резонанс у засобах масової інформації.

Нарешті, кілька слів про децентралізацію, якій, власне, і присвячені зміни до Основного закону, напрацьовані, до речі, кращими юристами, членами української Конституційної комісії.

Вперше в історії України Глава держави добровільно поступається величезним обсягом повноважень. Ці повноваження, грошові ресурси і розпорядження ними передаються на рівень місцевих громад.

Належна повага до місцевих специфіки та традицій, – які не суперечать загальнонаціональним інтересам та законам, – зробить нашу країну сильнішою та міцнішою.

Децентралізації не буде в таких сферах, як оборона, зовнішня політика та національна безпека, права людини та громадянина. Президент, Конституційний суд та Верховна Рада отримають спільне право призупиняти повноваження тих Рад, які, не дай Боже, почнуть ухвалювати сепаратистські рішення.

Той, хто виступає за децентралізацію без такого вкрай важливого запобіжника, по суті пропонує федералізацію! А Україна була, є й буде унітарною державою.

Слава Україні і слава її героям-захисникам!