Вінницький обласний краєзнавчий музей продовжує мандрівку у минувшину Вінниччини в проєкті "Наш край у поштових листівках і світлинах до 1917 р."
Пропонуємо для перегляду матеріали населених пунктів Тульчинського району
Випуск 5 Тульчин Ч. 3
Комплекс родини Яструбецьких містить світлини випускниць Тульчинського єпархіального жіночого училища 1895 і 1906 рр., виготовлені у фотографічних закладах Феліціана Гетца та Юліана Ставського. Наразі пропонуємо до вашої уваги портретне фото Катерини Губаржевської 1895 р. (з тисненням у нижньому правому куті – «Ф. Гетци. Тульчин»). В родинному архіві також збереглася чудова дитяча світлина сина Гната Яструбецького і Віри з Волянських Анатолія (1909 р. н.), замовлена у фотоательє Юліана Ставського.
Серед опублікованих нині матеріалів – кілька аматорських світлин початку ХХ ст., дослідження яких ще триває. Вони походять із комплексу родини Леонтовичів. Всі картки малого розміру, вицвілі і пожовклі, однак вельми цікаві. На груповій світлині (7×11 см) є представники родини Леонтовичів, зосібна композитор Микола Леонтович. Ще одне фото (6,5×10 см, без рамки – 5,5×8,3 см) ілюструє дозвілля подолян, серед яких, за припущенням краєзнавців, знаходиться Олександр Леонтович, брат композитора. Справжньою знахідкою для дослідників міської моди стане світлина (7×4,5 см) мешканок Тульчина, зокрема вчительки французької мови Є. І. Доброгаєвої.
Дитяча фотографія племінниці Михайла Кушніра (у вигляді поштової листівки 14×9 см) звертає увагу чудовою композицією і художнім оформленням. Варто зазначити, що тульчинське фотоательє Ніколаєвського, в якому вона виготовлена, існувало щонайменше до кінця 1920-х років. У комплексі родини Кушнірів є фото сестер Михайла Феоктистовича Ірини та Лідії близько 1930 р. з цього ж фотографічного закладу (на звороті картки стоїть його логотип у вигляді фотографічної камери на тринозі).
Родинні комплекси, які зазвичай охоплюють декілька поколінь, є цінним джерелом з історії краю. На завершення випуску, присвяченого Тульчину, звернемося до комплексу родини Клепків. Більшість матеріалів комплексу (документи і світлини) пов’язані з діяльністю відомого вінницького фотожурналіста, члена Спілки фотохудожників України і Національної спілки журналістів України Володимира Леонідовича Клепка. У сім’ї також збереглися світлини кінця ХІХ – початку ХХ ст. його дідів і прадідів по материнській лінії та подаровані їм родичами і знайомими. Мати Володимира Тамара народилася в сім’ї Сильвестра Якубовича і Клавдії зі Стопкевичів. Батько Клавдії Хрисанф Стопкевич був дияконом, а згодом священником у кількох подільських парафіях, зокрема у Бершаді. Мати Раїса була донькою Харлампія Новаківськкого і Євдокії з Дагдій-Білецьких. Її родина мешкала в Ольгопільському повіті: спочатку в с. Новій Ободівці, де Харлампій Новаківський працював підлісним у поміщика Фелікса Собанського, а згодом у с. Попелюхах, де він став лісничим у маєтку Бжозовських. Відомо, що Клавдія навчалася в Тульчині, де спілкувалася з Миколою Леонтовичем. Вона вміла грати на фортепіано, гітарі і балалайці.
До комплексу родини Клепків увійшли, зокрема, 2 світлини подружжя Стопкевичів, обидві зроблені в тульчинському фотоательє Юліана Ставського. Перша датується кінцем ХІХ ст., коли Хрисанф ще не був духовним служителем. Світлина пошкоджена, збереглася лише її частина. На ній бачимо також чоловіка, який стоїть за отцем Хрисанфом, спираючись на крісло. Припускаємо, що це брат Раїси Олекса Новаківський (1872–1935), живописець і педагог, засновник і керівник першої на галицьких теренах української Мистецької школи у Львові (1923–1935 рр.), яка діяла з ініціативи та за фінансової підтримки митрополита Андрея Шептицького. Нагадаємо, що з 1972 р. у Львові існує Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського.
Підставою для такого припущення стало порівняння фото із автопортретом Новаківського 1898 р., а також його пізнішими фотографіями (світлин Олекси Новаківського кінця ХІХ – початку ХХ ст. нам знайти не вдалося). Зауважимо також, що Олекса після закінчення навчання в Одесі (1892 р.) деякий час перебував на Поділлі, а згодом вступив до Краківської Академії красних мистецтв.
Друга світлина подружжя Стопкевичів містить підпис на звороті і дату – 1906 р. Того часу Хрисанф Стопкевич вже був дияконом. Він залишався у цьому духовному чині принаймні до 1910 р., як свідчить інскрипт на світлині, подарованій Стопкевичам молодшим братом Раїси Іваном Новаківським.
