Дитина з особливими освітніми потребами.
Правильно
Дитина з особливими освітніми потребами (ООП)
Неправильно
Особлива дитина, Інклюзивна дитина, Дитина з інклюзією, Інклюзятко
Кожна дитина і доросла людина унікальні та особливі по-своєму, а тому в кожного з нас є власні індивідуальні потреби: комусь потрібно приймати вітаміни, комусь ховатись від сонця через алергію або не їсти полуниці, комусь потрібна тиша для концентрації, а комусь — класична музика. Якщо ми маємо на увазі саме інклюзивну освіту, то правильно говорити саме «діти з особливими освітніми потребами». І це, до речі, єдиний випадок, коли коректно говорити «особливий». Маємо акцентувати, що дитина з особливими освітніми потребами — це людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі. Хто це може бути:
діти з інвалідністю;
діти з родин, що опинились у складних життєвих обставинах;
безпритульні діти;
діти, які живуть із ВІЛ/СНІД;
діти-сироти;
діти, позбавлені батьківського піклування та інші.
Дитина, яка на деякий час випала з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, теж стає дитиною з особливими освітніми потребами, бо може потребувати додаткового часу, аби наздогнати однолітків.
