Бої за Вапнярку - одна з найвідоміших битв радянсько-української війни.
Сто три роки том, 26-27 липня 1919 року на залізничній станції Вапнярка відбувся один з найвідоміших боїв війни початку минулого століття.
Він закінчився перемогою 3-ї Залізної дивізії армії УНР, під командуванням полковника Олександра Удовиченка. За вдало проведену операцію 3-я дивізія була офіційно удостоєна назви «Залізна».
Починаючи з 26 липня 3-тя дивізія вела бої самостійно за посідання Вапнярського залізничного вузла.
Полковник, Олександр Удовиченко аби випередити атаку червоних, що гуртувалися з метою розбити дивізію, 26-го липня переходить у наступ. Після добового впертого бою розбиває червоні частини у районі сіл Вербова-Журавлівка і відкидає їх у напрямку на Тульчин. На станції Журавлівка вдалося захопити багато паротягів і ешелони з майном та амуніцією.
27 липня більшовики з боку станції Крижопіль (Одеський напрямок) перші рішуче атакують 3-тю дивізію, яка встигла повернути фронт на південь. Розпалюються завзяті бої, що тривають до ранку 31 липня.
Червоні частини намагаються за будь-яку ціну прорватися на північ, на Вапнярку і з'єднатися з тими частинам, що відскочили на північний схід. Але цей план їм не вдається. Удовиченку вдається стримати наступ червоних і переходить до рішучого наступу. Ворога розбито й він відходить далеко на південь, приблизно на фронт Рудниця-Ольшанка-Ямпіль.
Червоні надсилають окремий відділ аби захопити Ямпіль і загрожувати базі дивізії - Могилеву. Основні сили Удовиченко скупчив на Вапнярському напрямку, а на захист Могилева залишив лише окремі відділи.
Через роки героїзм вояків УНР, що розбили чисельно переважаючі сили червоних частин, історики прирівняють до героїзму крутянців.
