Вічний біль нації… Зберігаємо пам’ять… Не пробачимо!
Сьогодні ми вшановуємо пам'ять дітей, які загинули під час російсько-української війни. В період повномасштабного вторгнення 631 неповнолітнє життя забрав російський агресор. До цієї страшної та жахливої статистики увійшла і Уляна Бабій.
З рідної домівки із селища Комишуваха Попаснянського району Луганської області сім’я Бабій змушена була піти. Піти, не по своїй волі. 12 лютого 2015 року, рятуючи дітей, мати Надія Валеріївна з дітьми Оленою, Уляною та Глібом знайшли прихисток на Вінниччині. В селі Заболотне Крижопільської громади родина розпочала нове життя, отримавши статус внутрішньо переміщеної особи. У 2019 році Уляні та Глібу надано статус дітей, які постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Родина не знала, що попереду чекає страшне випробування та горе. Будучи студенткою Крижопільського професійного будівельного ліцею, за сімейними обставинами Уляна разом із матір’ю перебувала с. Усатове Біляївського району Одеської області, де потрапили під ракетний обстріл.
10 жовтня 2024 року чорна та страшна дата родини Бабій. Російська ракета обірвала життя неповнолітньої Уляни. У свої шістнадцять літ вона покинула цей світ.
Сьогодні на сільському кладовищі в селі Заболотне зібрались керівництво району та громади, районної служби у справах дітей, рідні, друзі Улянки.
Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Уляни, та усіх дітей, життя котрих обірвав агресор.
Вшановуючи пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України ми маємо говорити про це. Пам’ятати про це. І щодня — на своєму місці — боротися за безпечне дитинство, за країну, де діти не ховаються в укриттях, а сміються на шкільних перервах.
Схиляємо голови. Зберігаємо пам’ять.
І не пробачимо.
Світла пам’ять маленьким янголам України…
