Знову скрипнула Небесна брами
У небесну вись піднялася душа Галабурди Василя Анатолійовича, 6 січня 1994 року народження, жителя села Бугаків Брацлавської громади.
Він не шукав слави, не прагнув визнання, просто піднявся і став на захист Батьківщини, коли на нашу землю ступив загарбницький російський чобіт ще в далекому 2015 році.
Василь був сміливим, мужнім, відважним. Тим, на кого рівнялися, кого поважали.
З початком повномасштабного вторгнення наш Земляк знов взяв до рук зброю та став на захист України.
У листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Василь отримав важке поранення через атаку ворожого дрона.
Тепер розпочалася власна боротьба. Боротьба за збереження власного здоров'я.
Василь мужньо витримав тривале лікування та понад 10 складних операцій. Після демобілізації повернувся додому.
Не превеликий жаль, серце воїна не витримало. 12 квітня 2026 року у свято Воскресіння Господнього душа Василя відлетіла до раю.
Це втрата, що болить усім — родині, побратимам, громаді, країні. Його незламний дух, відданість Україні залишаються з нами назавжди. Пам’ять про нього буде вічним символом мужності й самопожертви.
Смерть Василя — це важка втрата для нас усіх, але його подвиг залишиться у пам'яті назавжди. Він не просто захищав Україну — він виборював наше право жити вільно на нашій землі, дивитися у майбутнє з надією.
Вічна пам'ять Герою. Його ім'я назавжди залишиться в наших серцях, а його мужність буде прикладом для прийдешніх поколінь. Слава Герою, який віддав найдорожче, щоб Україна жила.
Вічна шана Герою!
