До 1030-річчя хрещення Київської Русі

28 липня ми відзначатимемо День хрещення Київської Русі – України. Вшановуючи 1030-у річницю хрещення нашої прабатьківщини, історичне рішення київського князя Володимира Святославовича, що має за цей історичний крок почесні звання Великий і Святий, нагадаємо про загальний процес християнізації Європи у добу Середньовіччя. Адже Київська Русь у той час була найбільшою і найпотужнішою країною на європейському континенті.

Після того, як візантійський імператор Костянтин І у 325 році оголосив християнство офіційною релігією у своїй величезній державі, Рим на заході, а Константинополь на сході розпочали активно поширювати християнство країнами Європи та Азії. Процес тривав багато століть і зустрів тривалий опір з боку місцевих язичників традиційних вірувань. Наприклад, франкський король Хлодвіг І ще у 496 році офіційно прийняв християнство з Рима, але перемагало воно на території Франції поступово. Так було практично у всіх країнах і народів.

Протягом ІХ – Х століть християнство поширилось південно-східною, східною, північною Європою, причому, Рим і Константинополь тоді вже стали своєрідними «конкурентами» у геополітичній боротьбі у зв’язку з політичними та міжконфесійними протиріччями. Але нас цікавить порівняльна хроніка подій, яка засвідчить вагоме місце Русі в тих історичних процесах:

863 рік – поширення християнства у Моравії (пізніше – Чехія);

864 рік – князь Борис І запровадив християнство в Болгарії;

960 рік – король Харальд І офіційно прийняв християнство в Данії;

966 рік – князь Мешко І запровадив християнство у Польщі;

988 рік – князь Володимир І Великий на офіційному рівні прийняв християнство на Русі;

995 рік – король Олаф І розпочав християнізацію Норвегії;

1001 рік – князь Іштван І офіційно прийняв християнство в Угорщині;

і т.д.

Таким чином, Київська Русь у той далекий від нас час була в орбіті загальноєвропейських процесів політичного, релігійного і господарського значення. Наприклад, діти київського князя Ярослава Мудрого та його наступників одружувалися з представниками монарших родин Франції, Німеччини, Норвегії, Польщі, Угорщини та інших країн. Найвідоміша серед них – королева Франції Анна Ярославна, дочка Ярослава Мудрого. Крок за кроком, сучасна Україна має повертатися у європейську спільноту, де були вже наші предки рівноправними учасниками ще 1000 років тому!