Виступ Президента на засіданні Національної ради реформ
Війна, яка сьогодні розгорнута проти України, не є підставою для того, щоб гальмувати реформи. Ми й так згаяли велику частину часу, доки забезпечували переобрання Парламенту, формування Уряду, і на сьогоднішній день це є найкращий час, коли ми маємо нарешті запускати реформи.
На реформи сьогодні налаштовані абсолютно всі: Президент, Уряд, Парламент, громадськість. Сьогодні — унікальний час, коли реформи об’єднують всі верстви експертного середовища, і я впевнений у тому, що ми маємо цю позитивну енергію обов’язково використати.
Питання координації цих реформ теж набуває неабиякої ваги. Сповідуючи спільні цінності, ми маємо говорити однією мовою — ясною і зрозумілою всьому суспільству.
Для успішного впровадження реформ в Україні потрібна консолідація зусиль та узгоджені дії всіх учасників процесу: гілок влади, громадянського суспільства, міжнародних донорів, експертного середовища, представників бізнесу — всіх без виключення для того, щоб ми вийшли на оптимальний результат.
Ефективність взаємодії в процесі реформ забезпечать спільна командна робота, чіткий розподіл відповідальності і повноважень, дієвий координаційний механізм.
Національна рада реформ є найоптимальнішим майданчиком для пошуку консенсусу і прийняття спільних узгоджених рішень для розгляду проблемних питань, які гальмують процеси реалізації, а також визначення необхідних узгоджених кроків.
Це не є майданчик для презентації задумів. Це є майданчик для дискусій, пошуку компромісів, спільних рішень, які далі будуть ефективно впроваджуватись у життя.
Задум цієї Ради, а я його знаю дуже добре, бо є ініціатором Ради, в тому, щоб скоординувати і узгодити реформаторські дії всіх і кожного: громадянського суспільства, від експерта до народного депутата, від Міністра до Президента. І щоб створити «зелений коридор» для реформаторських законів по всьому ланцюжку їх проходження — від ініціатора, до того, хто скріпляє закон своїм підписом.
Щиро бажаю так налагодити роботу Національної ради реформ, щоб у Президента не було підстав навіть згадувати про своє право вето. Уособлюючи останню інстанцію, яка виписує путівку в життя закону або повертає їх назад авторам, хотів би зазначити: в межах своїх конституційних повноважень я аж ніяк не залишуся байдужим до жодної реформи, адже йдеться про стратегію розвитку країни. І сподіваюсь, сьогодні ми затвердимо «Стратегію —2020».
Реалізація цього документу спільно з Коаліційною угодою, яка активно розроблялася і є дуже злагодженим та збалансованим документом, спільно з програмою дій Уряду, яка була затверджена рішенням Верховної Ради і є базовим дороговказом на найближчий рік, спільно з Національним планом імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.
Впевнений, що наші спільні узгоджені дії дадуть нам результат, який дозволить у 2020 році відповідати критеріям для подання заявки для вступу до Європейського Союзу.
Крім організаційних речей ми сьогодні розглянемо такі важливі питання, як судова реформа і антикорупційна реформа, дерегуляція, реформа державної служби і перший звіт з імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.
Я попередньо ознайомився з тими документами, які описують реформаторські напрацювання у цих напрямках і згадав девіз олімпійського руху: «Швидше. Вище. Сильніше». Це аж ніяк не натяк, а мій заклик прискоритися у розробці законопроектів з впровадження реформ.
Національна рада за підтримки ЄБРР пропонує створити проектний офіс з координації реформ. Що ж до мене, мені до вподоби проектний спосіб мислення. Взагалі будь-яку із запланованих реформ я бачу як проект з відповідним менеджером. Кожна реформа до моменту її старту має бути ретельно продумана і спланована від «а» до «я» — з вихідними позиціями, чіткою стратегією та концепцією, етапами, календарним планом реалізації, проміжними та фінальними індикаторами. Впевнений у тому, що очікуваний результат, оцінка побічних ефектів, весь комплекс завдань стоїть сьогодні перед проектним менеджером. Саме так нам треба сьогодні працювати.
Впевнений, що і питання обов’язкового публічного обговорення є надзвичайно важливим для реалізації реформ. Нарешті, кожна реформа повинна мати свій бюджет, бо вона чогось коштує і впливає на державні фінанси, вона заощаджує щось для країни, або навпаки — вимагає додаткових витрат, і тоді ми маємо чітко визначити джерела і сенс.
Сподіваюся, що на найближчому засіданні Нацради відповідальні менеджери презентують та захистять свої ретельно відпрацьовані комплексні проекти реформ.
Ще раз наголошую на важливості медійного супроводу та роз’яснювальної роботи. Про реформи сьогодні говорять в кожному кабінеті, на кожній кухні, в кожному телевізорі. Говорять всі, та не всі розуміють, що реформи не є казковою феєрією, що реформи — це не просто важка праця, а важкий і інколи непопулярний результат. Але маємо продемонструвати дуже ефективну, консолідовану гру. Якщо хочете, реформи мають бути випробуванням на життєздатність коаліції для змін країни.
Дуже легко сьогодні робити популістські кроки, розвішувати солодкі обіцянки і солодку локшину, і дуже важко робити те, чого 23 роки чекає країна — напруженої роботи, яка змінить країну на краще, і що дозволить нам побудувати конкурентоздатну, вільну і демократичну країну.
Впевнений, що той потенціал, який український народ сьогодні надав українській владі, дає нам можливість бути впевненими, що ми здатні це зробити.
Це насправді дуже важкий період в житті країни. Це злам звичайного ритму життя людей. Це часом дуже болісні зміни і сильнодіючі препарати, від яких добре стане не сьогодні, а лише завтра. Але якщо сьогодні ми це не зробимо, ситуація може значно погіршитися. І це є наша відповідальність, координація і спільні дії. Це завдання Парламенту, Президента, Прем’єра і Уряду – справедливо розподілити тягар реформ, і хтось про це має обов’язково ефективно інформувати суспільство.
Тепер дозвольте кілька попередніх ремарок по пунктах порядку денного. Пан Філатов доповідатиме по судовій реформі. Цей напрямок найважливіший, але в той же час найважчий, бо він найпроблемніший. Навіть ті добрі починання, які ми вже встигли зробити, розбиваються об мури неприступної, корумпованої, кастової судової системи. Позаминулого тижня відбулася дискусія щодо змісту реформ, і Рада з судової реформи вже пропонує, невідкладні зміни до чинного законодавства, які вже готові. Просив би, щоб ми сьогодні завершили процедуру узгодження, я підписав би проект, і ми направили його до Верховної Ради, визначивши як невідкладний.
Також просив би Голову Верховної Ради, представників коаліції приділити надзвичайно велику увагу цьому питанню, оскільки вдосконалення передбачають серйозно покращену процедуру добору та призначення суддів —робити це виключно на конкурсній основі, максимально прозоро, визначити кваліфікаційні вимоги до суддів, значно розширити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зробити роботу судової гілки влади максимально прозорою. Тут і зараз нам важливо буде домовитись, що протягом січня ці проекти стануть законами і запрацюють.
Але для повного перезавантаження судової системи нам потрібні будуть відповідні зміни до Конституції. Тим, що вони й досі не в мене на столі, я досить засмучений. Але наступного разу я пробачати цього вже не буду. Давайте прискоримо ці позиції.
В Польщі я пообіцяв, що ми створимо Конституційну комісію, запропонуємо співпрацю правникам, громадським організаціям і винесемо це на широке громадське обговорення та запустимо комплексний узгоджений проект змін до Конституції для того, щоб Парламент міг активно долучитися до цього процесу.
Впевнений у тому, що можу прокоментувати поточну ситуацію із судовою та конституційною реформами словами Маргарет Тетчер з її знаменитої книги «Мистецтво управління державою»: «Без забезпечення законності, без чесної адміністрації, без міцних банків, без надійно захищеної приватної власності не може бути свободи, не може бути ринкової економіки». Це фактично виписано для поточної ситуації в Україні.
До речі, про чесну адміністрацію. Голова Нацагентства з державної служби доповідатиме сьогодні про статус реформи державної служби. Одне з її завдань — селекція кадрів. Скажу відверто, у нас зараз відчувається колосальний дефіцит професійних, патріотичних та кваліфікованих кадрів. Ми змушені поки покривати цей дефіцит за рахунок, так би мовити, «критичного імпорту», в тому числі й з-за кордону.
Маємо розпочати підготовку власного кадрового резерву, який повинен мати і західну освіту, і багато мов, і досвід, і дозволить влаштувати національне кадрове виробництво. Хоча це не означає, що ми вже завершили дуже корисну і ефективну практику призначення іноземців. Декілька сюрпризів я вам ще обіцяю.
Чесна адміністрація не можлива й без боротьби з корупцією. Чекаю від Парламенту затвердження трійки до конкурсної комісії, яка має затвердити керівника Антикорупційного бюро. Мені не соромно за кожного представника, який пройшов за президентською квотою.
У нас величезні очікування від старту антикорупційних законів. Доведено світовою практикою — боротися треба не лише з корупцією, а й з причинами, тим «чорноземом, на якому цей будяк розростається». Є країни, в який існує смертна кара за корупцію, і там теж беруть, навіть ризикуючи своїм життям. Людина гріховна за своєю природою — так визначено Творцем. Але немає спокуси — немає й гріха. Тому потрібно проводити антикорупційну боротьбу, в тому числі й в напрямку дерегуляції: чим менше роль чиновника та регуляторних органів, тим менше підстав давати хабарі. Сподіваюсь, що Міністерство економіки візьме лідерські позиції в питаннях дерегуляції, і ми найближчим часом зможемо продемонструвати рішуче скорочення державного апарату та зробити рішучі кроки в напрямку дерегуляції. Знаю, це буде непросто, але можу сказати як людина, яка мала відношення до реального сектору економіки: легше бізнесу поки не стало. Але впевнений, найближчим часом ми продемонструємо прогрес. Прошу, запускайте гільйотину дерегуляції відразу, народ буде вас вітати.
Завершити хотів би крилатою фразою двох шведських економістів: «Ворушіться, ворушіться швидше, тепер ворушіться ще швидше, починайте ворушитися прямо тепер. Швидкість — це все, а необхідність оновлення стосується усіх та кожного».
Слава Україні!
